ПРАВИЛА
внутрішнього трудового розпорядку для працівників управління
цивільного захисту населення Житомирської облдержадміністрації
І. Загальні положення
1.Правила внутрішнього трудового розпорядку для працівників управління цивільного захисту населення Житомирської облдержадміністрації (далі – Правила) розроблені відповідно до статті 43 Конституції України, Закону України „Про державну службу”, Кодексу законів про працю України та інших нормативно-правових актів.
1.1.Право на працю реалізується шляхом укладення між працівником i адміністрацією управління, яка використовує найману працю (далі — роботодавець), трудового договору, за яким працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цим договором, з підляганням правилам внутрішнього трудового розпорядку, а роботодавець –– виплачувати працівникові заробітну плату i забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором.
1.2.Правила мають на меті забезпечення чіткої організації праці, належних безпечних умов праці, підвищення її продуктивності та ефективності, раціональне використання робочого часу, зміцнення трудової дисципліни.
1.3.Трудова дисципліна забезпечується створенням роботодавцем необхідних організаційних та економічних умов для високопродуктивної праці, відповідальним i свідомим ставленням працівників до роботи, а також заохоченнями за сумлінну працю. До працівників, які порушують трудову дисципліну, в необхідних випадках застосовуються заходи дисциплінарного стягнення та дисциплінарного впливу.
1.4.Правила затверджуються зборами трудового колективу управління за поданням роботодавця, виборного органу профспілкової організації та уповноваженого трудового колективу, які не є членами профспілкової організації.
2.Правила визначають обов`язки працівників, режим праці, засади регулювання трудових відносин та запроваджуються з метою удосконалення організації праці, зміцнення трудової і виконавської дисципліни, забезпечення раціонального використання робочого часу, високої ефективності і якості роботи працівників, умов стимулювання, відповідальності за порушення трудової дисципліни.
3.Правила є обов`язковими для всіх працівників управління.
ІІ. Порядок прийняття і звільнення державних службовців
та інших категорій працівників
4.Порядок прийняття на державну службу регулюється відповідно до Закону України „Про державну службу”. Прийняття на державну службу проводиться за конкурсним відбором у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2002. №169 „Про затвердження Порядку проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців”, крім випадків, передбачених іншими законами України.
Просування по службі державного службовця, який зарахований до кадрового резерву чи пройшов стажування, може здійснюватися за рішенням начальника управління без конкурсного відбору.
За рішенням начальника управління без конкурсного відбору або стажування на державну службу можуть також прийматися особи відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.94 № 423 „Про деякі питання застосування статей 4,15 і 27 Закону України „Про державну службу”.
Призначення на посади та звільнення з посад працівників управління здійснюється начальником управління.
5.Прийняття на роботу усіх інших категорій працівників здійснюється на загальних підставах згідно з Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства. Конкурсна основа при цьому не застосовується.
Не можуть бути призначеними на посаду в управлінні особи, які:
визнані у встановленому порядку недієздатними;
мають судимість, що є несумісною із зайняттям посади;
у разі прийняття на службу будуть безпосередньо підпорядковані або підлеглі особам, які є їх близькими родичами чи свояками;
в інших випадках, вставлених законами України.
6. При прийнятті на роботу, кандидат повинен пред`явити:
трудову книжку, оформлену у вставленому порядку;
паспорт або інший документ, що посвідчує особу та інші документи, передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 №731 „Про затвердження Порядку ведення особових справ державних службовців в органах виконавчої влади ”.
Забороняється вимагати від працівника при прийнятті на роботу документи, пред`явлення яких не передбачено законодавством.
7.Укладення трудового договору оформляється наказом начальника управління, з яким працівник ознайомлюється під розписку.
8.При укладанні трудового договору може застосуватися обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яку йому доручається виконувати. Випробування встановлюється згідно із законодавством на строк:
для державних службовців – до шести місяців;
для інших категорій працівників – до трьох місяців.
Якщо після закінчення строку випробування працівник продовжує працювати, то він вважається таким, який витримав випробування, і трудовий договір з ним може бути розірвано лише на загальних підставах.
9.Громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу. Державний службовець підписує текст Присяги, який зберігається в особовій справі. Про прийняття Присяги робиться запис у трудовій книжці.
При прийнятті на державну службу державний службовець ознайомлюється із Загальними правилами поведінки державного службовця, затвердженими наказом Головдержслужби України від 04.08.2010 року № 214, про що робиться письмове засвідчення в його особовій справі.
10. При прийнятті працівника на роботу чи при переведенні його у встановленому порядку на іншу роботу керівник структурного підрозділу зобов`язаний:
ознайомити працівника з його посадовою інструкцією або функціональними обов'язками (під розпис), а також з умовами та оплатою його праці;
ознайомити його з цими Правилами;
визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами;
проінструктувати працівника щодо порядку використання комп`ютерних програм в органах виконавчої влади згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1433 „Про затвердження Порядку використання комп`ютерних програм в органах виконавчої влади;
проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці, протипожежної охорони та інших правил по охороні праці тощо в межах передбачених встановленими правилами, інструкціями та наказами начальника управління відповідно до займаної посади.
11.На кожного працівника, який відпрацював понад п`ять днів, виписується трудова книжка в порядку, встановленому законодавством.
12.Переведення працівників на іншу роботу здійснюється згідно із законодавством.
13.Припинення трудового договору може мати місце лише на підставах та у порядку, визначених законодавством.
13.1.За ініціативою працівника трудові відносини припиняються згідно із статтями 38 та 39 Кодексу законів про працю України (далі –– КЗпП).
13.2.Припинення дії трудового договору за ініціативою власника може мати місце з підстав, передбачених статтями 40 та 41 КЗпП.
13.3. Дію трудового договору може бути припинено також за умов, передбачених пунктами 1, 2, 3, 5, 6, 7 та 8 статті 36 КЗпП.
Державні службовці та інші працівники управління мають право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це адміністрацію письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу через причини, передбачені частиною першою статті 38 Кодексу законів про працю України, адміністрація повинна розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
За домовленістю між працівником і адміністрацією управління, трудовий договір може бути розірваний і до закінчення строку попередження про звільнення.
Розірвання трудового договору за ініціативою адміністрації з працівником - членом профспілки не допускається без попередньої згоди профспілкового комітету, за виключенням випадків, передбачених законодавством України. Заперечення звільнення має бути обґрунтованим.
Крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється згідно з положеннями Закону України „Про державну службу”, а саме:
1) порушення умов реалізації права на державну службу (стаття 4);
2) недотримання пов`язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених ст. 16;
3) досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби (ст. 23);
4) виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі (ст. 12);
5) відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої ст.17;
6) неподання або подання державним службовцем неправдивих відомостей щодо його доходів, передбачених ст. 13.
Зміна керівника не може бути підставою для припинення державним службовцем державної служби на займаній посаді з ініціативи новопризначеного керівника.
Припинення трудового договору оформляється наказом начальника управління.
Керівник структурного підрозділу при звільненні працівника повинен забезпечити передачу цим працівником всіх службових документів та матеріальних цінностей іншій особі, визначеній керівником.
14.В день звільнення адміністрація зобов`язана видати працівнику його трудову книжку з внесеним до неї записом про звільнення і провести з ним повний розрахунок. Записи про причини звільнення у трудову книжку повинні вноситись у повній відповідності з розпорядженням, наказом та законодавством з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Днем звільнення вважається останній день роботи.
15.Невиконання службових обов`язків, що призвело до людських жертв або заподіяло значної матеріальної шкоди громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об`єднанню громадян, є підставою для відсторонення державного службовця від виконання повноважень за посадою із збереженням заробітної плати. Рішення про відсторонення державного службовця від виконання повноважень за посадою приймається начальником управління та оформляється наказом.
Тривалість відсторонення від виконання повноважень за посадою не повинна перевищувати часу службового розслідування. Службове розслідування проводиться відповідно до Порядку проведення службового розслідування стосовно державних службовців, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 13.06.2000 № 950.
Якщо правомірність рішення про відсторонення державного службовця від виконання повноважень за посадою не підтверджується результатами службового розслідування, такий наказ скасовується.
ІІІ. Основні обов`язки і права державних службовців та інших категорій працівників
16.Основними обов`язками державних службовців та інших категорій працівників управління є:
дотримання вимог Конституції України, інших актів законодавства України, Положення про управління, Положень структурних підрозділів управління, а також посадових інструкцій, функціональних обов'язків і цих Правил;
забезпечення ефективної роботи та виконання завдань, поставлених перед управлінням державними органами відповідно до їх компетенції;
сумлінне виконання покладених на них обов`язків відповідно до посадових інструкцій, своєчасне і точне виконання рішень державних органів вищого рівня чи їх посадових осіб, розпоряджень і доручень керівництва управління та керівників відповідних структурних підрозділів у межах визначених повноважень;
ініціатива та творчість у роботі;
недопущення порушень прав і свобод людини та громадян;
збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов`язків, а також іншої інформації, яка згідно із законодавством не підлягає розголошенню, постійне вдосконалення організації роботи і підвищення професійної кваліфікації;
підвищення продуктивності своєї праці, а також внесення пропозицій щодо удосконалення робочого процесу і організаційної структури підрозділу;
дотримання вимог по охороні праці, техніці безпеки, санітарії, гігієні праці і протипожежної безпеки, що передбачені відповідними правилами і інструкціями;
вжиття заходів до негайного усунення причин і умов, що створюють перешкоди чи ускладнюють нормальне виконання обов`язків, та негайне повідомлення про це керівництва управління;
утримання свого робочого місця та обладнання в порядку, чистоті і справному стані, а також забезпечення встановленого порядку зберігання матеріальних цінностей і документів;
збереження державної власності, ефективне використання обладнання, економне витрачання матеріалів, електроенергії та інших матеріальних ресурсів (цінностей) що не тягне за собою порушення вимог охорони праці.
17.Державні службовці усіх рівнів підлягають державній атестації у порядку, визначеному Положенням про проведення атестації державних службовців, затвердженим постановою КМУ від 28.12.2000 №1922.
18. Державні службовці та інші категорії працівників управління мають право:
користуватись правами і свободами, які гарантуються громадянам України Конституцією і законами України;
на повагу особистої гідності, справедливе і шанобливе ставлення до себе з боку керівників, співробітників та інших осіб;
брати участь у розгляді питань і прийнятті відповідних рішень (в межах своїх повноважень);
на оплату праці залежно від посади, яку він займає, рангу, який йому присвоюється (якщо він державний службовець), якості виконання своїх обов`язків, досвіду та стажу роботи;
на просування по службі з урахуванням кваліфікації та здібностей, сумлінного виконання своїх обов`язків, участь у конкурсах на заміщення посад більш високої категорії;
вимагати службового розслідування з метою зняття безпідставних, на думку працівника, звинувачень або підозри;
на здорові, безпечні та належні для високопродуктивної роботи умови праці;
на соціальний і правовий захист відповідно до їх статусу;
захищати свої законні права та інтереси у вищестоящих державних органах та у судовому порядку.
19. Конкретні обов`язки та права працівників управління визначаються у посадових інструкціях (функціональних обов'язках), що затверджуються начальником управління.
ІV. Основні обов`язки керівників управління
20. Керівництво управління зобов`язане:
неухильно дотримуватись вимог законодавства про працю;
створювати для працівників управління умови, необхідні для ефективного виконання посадових (функціональних) обов`язків, підвищення продуктивності праці;
забезпечувати матеріальне стимулювання і заохочення державних службовців та інших працівників за результатами їх особистої роботи, економне і раціональне витрачання фонду оплати праці, виплачувати заробітну плату у встановлені терміни (16 та останнього числа кожного місяця);
здійснювати заходи, спрямовані на зміцнення трудової і виконавської дисципліни, дотримання встановленого режиму праці і відпочинку;
забезпечувати вимоги охорони праці, техніки безпеки, санітарії, гігієни праці і протипожежної безпеки відповідно до законодавства;
сприяти організації оздоровлення та відпочинку працівників;
застосовувати необхідні заходи з профілактики виробничого травматизму та захворювань;
у випадках, передбачених законодавством, своєчасно надавати пільги і компенсації у зв`язку із умовами праці;
забезпечувати систематичне підвищення рівня кваліфікації, правових знань працівників.
У випадках, передбачених законодавством, керівництво управління здійснює свої повноваження разом або за погодженням з профспілковим комітетом, уповноваженим трудового колективу.
V. Робочий час і його використання
22.Керівники структурних підрозділів зобов`язані організувати облік присутності і відсутності на роботі працівників протягом робочого дня. Табелі обліку робочого часу ведуться керівниками структурних підрозділів та в кінці місяця здаються у відділ фінансово-господарського забезпечення.
21.Тривалість робочого часу державних службовців та інших категорій працівників, відповідно до законодавства, не може перевищувати 40 годин на тиждень.
Відповідно до діючого режиму роботи управління встановлено такий трудовий розпорядок:
початок роботи з 9 години – протягом тижня;
перерва на обід з 13 години до 14 години – протягом тижня;
кінець робочого дня в понеділок, вівторок, середу та четвер – о 18 годині 15 хвилин, у п`ятницю – о 17 годині;
для прибиральників території та службових приміщень:
початок роботи з 7 години – протягом тижня;
перерва на обід з 11 години до 12 години – протягом тижня;
кінець робочого дня в понеділок, вівторок, середу та четвер – о 16 годині 15 хвилин, в п`ятницю – о 15 годині;
напередодні святкових днів кінець робочого дня скорочено на одну годину.
В управлінні встановлюються такі дні щотижневого відпочинку: субота та неділя.
Для виконання невідкладної та непередбаченої роботи державні службовці зобов`язані за розпорядженням керівника з`явитись на службу у вихідні, святкові та неробочі дні. Інші категорії працівників управління можуть залучатись до роботи у ці дні у встановленому законодавством порядку.
21.1. Чергування працівників в управлінні після закінчення робочого дня, у вихідні, святкові та неробочі дні проводиться тільки у виняткових випадках. Графік і тривалість чергування затверджуються роботодавцем за погодженням із представницьким органом. Залучення працівників до чергування проводиться за письмовим наказом роботодавця, в якому зазначаються умови та порядок роботи в дні чергування.
21.2.Не допускається залучення до чергування працівників більше одного разу на місяць, крім випадків, передбачених законодавством, а також чергування у вихідні, святкові та неробочі дні вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до трьох років, і працівників, молодших вісімнадцяти років.
21.3.Жінки, які мають дітей-інвалідів або дітей віком від трьох до чотирнадцяти років, не можуть залучатися до чергування у вихідні, святкові та неробочі дні без їх письмової згоди.
21.4.Чергування у вихідні, святкові та неробочі дні компенсується наданням додаткового відпочинку тієї ж тривалості, що й чергування. Графіками чергування повинні передбачатися дні такого відпочинку у зручний для працівника час.
Якщо працівникові належить чергувати після закінчення робочого дня, він приходить на роботу пізніше. Це положення розповсюджується на осіб як з нормованим, так і з ненормованим робочим днем. Тривалість чергування або роботи разом із чергуванням не може перевищувати нормальної тривалості робочого дня.
21.5. Залучення працівників до надурочних робіт дозволяється лише у випадках і в порядку, передбачених законодавством.
Під час виконання роботи поза межами управління (службове відрядження тощо) працівник працює в режимі, загальновстановленому для підприємства, на яке він відряджений.
22. Керівники структурних підрозділів, кадрова служба управління зобов`язані організувати облік присутності і відсутності на роботі працівників протягом робочого дня. Табелі обліку робочого часу ведуться керівниками структурних підрозділів та в кінці місяця здаються у сектор бухгалтерського обліку та звітності.
На робочих місцях, пов'язаних з чергуванням, де за умовами роботи не може бути додержано встановленої для даної категорії працівників щоденної або щотижневої тривалості робочого часу, роботодавцем може бути запроваджено підсумований облік робочого часу за погодженням з представницьким органом.
При підсумованому обліку робочого часу робота працівників регулюється графіками роботи (змінності), які розробляються роботодавцем і погоджуються з представницьким органом.
Графіки роботи (змінності) при підсумованому обліку робочого часу розробляються таким чином, щоб за обліковий період було дотримано нормальної тривалості робочого часу, передбаченої статтями 50 та 51 КЗпП.
Обліковим періодом при підсумованому обліку робочого часу, як правило, є місяць. В окремих випадках застосовуються інші облікові періоди –– квартал, півріччя, рік.
Виходячи з виробничих потреб, роботодавець, за погодженням з представницьким органом або обумовивши це в колективному договорі, може встановлювати з урахуванням характеру й умов праці максимальну тривалість роботи протягом дня за підсумованим обліком робочого часу не більше 12 годин. За наявності письмової згоди працівника допускається встановлення більшої тривалості щоденної роботи, якщо характер та умови праці передбачають періоди очікування ситуації, коли працівник повинен негайно стати до виконання роботи, і якщо в нього є можливість відпочивати протягом зміни.
При підсумованому обліку робочого часу тривалість щоденного (міжзмінного) відпочинку може бути скорочена, але не менш, як до 12 годин на добу. Невикористані години щоденного (міжзмінного) відпочинку підсумовуються і можуть бути надані як додаткові вільні від роботи дні протягом облікового періоду.
Графіками роботи на обліковий період мають бути передбачені дні щотижневого відпочинку. У місячному та інших облікових періодах кількість вихідних днів за графіками роботи (змінності) не повинна бути меншою, ніж кількість повних тижнів цього облікового періоду. Робота у визначені вихідні дні компенсується в порядку, передбаченому законодавством (стаття 72 КЗпП).
У виняткових випадках, обумовлених специфікою та умовами роботи, фактична тривалість щоденної роботи в окремі дні (зміни) може не збігатися з тривалістю зміни за графіком. Час переробітку понад встановлену графіком тривалість робочого часу (зміни) не визнається надурочним часом і компенсується скороченням часу роботи в інші дні або наданням додаткових днів відпочинку в цьому обліковому періоді. У такому випадку надурочним визначається час, відпрацьований понад норму робочих годин облікового періоду. Перелік таких видів робіт встановлюється колективним договором.
Підсумований облік робочого часу кожного працівника здійснюється за табелем виходів на роботу та затвердженим графіком роботи (змінності) за обліковий період. Норма робочого часу за обліковий період визначається шляхом множення тривалості робочого дня, встановленої законодавством, на кількість робочих днів, що припадають на обліковий період, за календарем п’ятиденного робочого тижня з рівною тривалістю кожного робочого дня, з урахуванням її скорочення напередодні святкових і неробочих днів. Загальна кількість надурочних годин за обліковий період визначається як різниця між фактично відпрацьованим часом і нормою годин за цей період. При підрахунку нормальної кількості робочих годин облікового періоду виключаються дні, які за графіком або розпорядком роботи припадають на час, упродовж якого працівник відповідно до законодавства був звільнений від виконання трудових обов’язків (відпустка, виконання державних або громадських обов’язків, тимчасова непрацездатність тощо).
При підсумованому обліку час роботи понад норму робочого часу облікового періоду є надурочним і компенсується у порядку, передбаченому законодавством (стаття 106 КЗпП).
23. Забороняється в робочий час:
- відволікати працівників від їх безпосередньої роботи, відкликати їх з роботи для виконання громадських обов`язків і проведення різних заходів, що не пов`язані з основною діяльністю,
- скликати збори, засідання і наради з громадських справ.
24. Відповідно до законодавства за угодою між працівником і адміністрацією при прийнятті працівника на роботу, а також під час дії трудового договору за угодою сторін може встановлюватися неповний робочий час із визначенням тривалості роботи, її розпорядку та оплатою пропорційно до відпрацьованого часу.
За наявності умов, передбачених частиною третьою статті 32 КЗпП, роботодавець може змінювати режим роботи, встановлювати або скасовувати неповний робочий час, попередивши про це працівників за два місяці.
25. Відповідно до статті 35 Закону України „Про державну службу”, державним службовцям надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законодавством не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою допомоги для оздоровлення у розмірі, передбаченому законодавством та фондом заробітної плати управління. Державним службовцям, які мають стаж роботи понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю згідно постанови КМУ від 27 квітня 1994 р.
№ 250„Про порядок і умови надання державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування додаткових оплачуваних відпусток”.
За рішенням начальника управління державні службовці можуть бути відкликані із щорічної або додаткової відпустки в порядку, встановленому чинним законодавством. Невикористана відпустка надається працівнику в будь-який інший час відповідного року чи приєднується до відпустки у наступному році.
26.Умови, тривалість і порядок надання відпусток іншим категоріям працівників ї встановлюються згідно із Законом України „Про відпустки” та Кодексом законів про працю України.
27.Черговість надання щорічних відпусток встановлюється адміністрацією за погодженням з профспілковим комітетом та уповноваженим трудового колективу і врахуванням необхідності забезпечення роботи управління і сприятливих умов для відпочинку працівників. Графік відпусток складається на кожний календарний рік не пізніше 15 січня поточного року і доводиться до відома всіх працівників управління.
VІ. Заохочення за трудові досягнення та успіхи в роботі
28. За сумлінну працю, зразкове виконання службових обов`язків та за інші досягнення в роботі передбачаються такі форми матеріального та морального заохочення:
оплата праці - надбавки, доплати, преміювання (для державних службовців з врахуванням результатів атестації);
оголошення подяки;
нагородження почесною грамотою управління;
нагородження грамотою управління;
нагородження грошовою премією;
нагородження цінним подарунком;
підвищення на посаді.
Порядок застосування заохочень передбачений статтею 144 Кодексу законів про працю України. Адміністрація видає наказ про заохочення і доводить його до відома колективу. Відомості про заохочення заносяться до трудової книжки працівника.
За особливі трудові заслуги працівники управління можуть бути представлені до державних нагород та присвоєння почесних звань.
VІІ. Відповідальність за порушення трудової дисципліни
29. Порушення трудової дисципліни, тобто невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на цього трудових обов`язків, тягне за собою застосування заходів дисциплінарного впливу, а також інших заходів, передбачених чинним законодавством. Дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання або неналежне виконання з власної вини покладених на нього трудових обов’язків, визначених трудовим договором, колективним договором та цими Правилами, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов`язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця .
Також працівники несуть відповідальність за порушення трудової дисципліни, у тому числі за:
прогул (у тому числі відсутність на роботі більше 3 годин протягом робочого дня) без поважних причин;
появу на роботі у нетверезому стані або стані наркотичного (токсичного) сп’яніння;
розпивання спиртних напоїв на робочому місці;
вчинення за місцем роботи розкрадання (у т. ч. дрібного) майна управління.
Питання щодо притягнення працівників управління до дисциплінарної відповідальності подається на розгляд у встановленому порядку начальнику управління керівниками структурних підрозділів.
30. За порушення трудової дисципліни можуть застосуватись такі дисциплінарні стягнення: догана;
звільнення з роботи.
До державних службовців, крім зазначених стягнень, можуть застосуватися такі заходи дисциплінарного впливу:
попередження про неповну службову відповідність;
затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або призначенні на вищу посаду.
Стягнення застосовуються у порядку, передбаченому законодавством.
30.1.Повне або часткове позбавлення премії, зменшення або скасування доплат, винагород та інших заохочувальних виплат може провадитися незалежно від дисциплінарного стягнення на умовах, визначених колективним договором (положенням про оплату праці та преміювання).
31.Дисциплінарне стягнення застосовується адміністрацією безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця, з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.
Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
32. До застосування дисциплінарного стягнення адміністрація повинна зажадати від порушника трудової дисципліни письмового пояснення.
За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.
При обранні виду стягнення адміністрація повинна врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
33. Наказ про накладення дисциплінарного стягнення з обмовленням мотивів його застосування оголошується працівникові під розписку та в необхідних випадках доводиться до відома інших працівників управління.
34. Дисциплінарне стягнення може бути оскаржене працівником у порядку, встановленому законодавством.
35. Якщо протягом року з дня накладання дисциплінарного стягнення працівник не буде підданий новому дисциплінарному стягненню, то він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення.
Адміністрація з своєї ініціативи чи за клопотанням трудового колективу може видати наказ про зняття стягнення до закінчення одного року за умови, якщо працівник не допустив нового порушення трудової дисципліни і до того ж проявив себе як сумлінний працівник. Протягом строку дії дисциплінарного стягнення заходи заохочення до працівника не застосовуються.