ЦИВІЛЬНА ОБОРОНА – ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ

        Система цивільного захисту населення пройшла кілька етапів свого розвитку і спочатку була жорстко прив’язана до воєнного часу. Ще за часів першої світової війни (22 квітня 1915 року) німецькою армією було застосовано хімічну зброю у вигляді газової атаки хлором. Її жертвами стали 5 тисяч французьких та бельгійських солдат. А у 1917 році, недалеко від бельгійського міста Іпр, німецькі війська пустили на французькі окопи газ, що отримав назву «іприт». Загроза ураження такою зброєю нависла не тільки над військами, але й над населенням прифронтових районів. Розвиток військової авіації дав змогу бомбардувати об’єкти не лише на лінії фронту, а і в глибині прифронтової зони (на кілька сот кілометрів від фронту). Тому у 20-ті роки були прийняті масштабні рішення, спрямовані на утворення місцевої, а потім і загальнодержавної протиповітряної оборони.
        4 жовтня 1932 року в Радянському Союзі вийшла постанова, яка затвердила положення про протиповітряну оборону території держави. Цей акт ознаменував собою утворення місцевої протиповітряної оборони країни (МППО), основи майбутньої цивільної оборони. Вона призначалася для забезпечення захисту населення від повітряного нападу противника.
       За роки Великої Вітчизняної війни бійці МППО здійснили чимало подвигів. Вони успішно впоралися з ліквідацією наслідків понад 30 тисяч нальотів фашистської авіації, яка скинула на наші міста біля 1 млн. 600 тисяч фугасних та запалюючих авіаційних бомб. Було ліквідовано понад 90 тисяч пожеж, 32 тисячі великих аварій на об’єктах народного господарства, знешкоджено 430 тисяч фугасних авіаційних бомб і майже 2,5 млн. снарядів та мін, відновлено 15 тисяч житлових та громадських будинків.
       У липні 1961 року місцева протиповітряна оборона була перетворена у цивільну оборону, яка стала складовою частиною системи загальнодержавних оборонних заходів, що здійснювалися у мирний та воєнний часи з метою захисту населення і народного господарства країни від зброї масового ураження та інших засобів нападу противника, а також для проведення рятувальних та невідкладних аварійно-відновлювальних робіт в осередках ураження, зонах можливого затоплення. Були утворені штаби цивільної оборони усіх союзних автономних республік, країв, областей, міст, районів, об’єктів народного господарства. Таким чином, система цивільної оборони охопила всю країну і почала будуватися за територіально-виробничим принципом. Так, директивою Штабу цивільної оборони УРСР у серпні цього ж року на базі Штабу місцевої протиповітряної оборони Житомирської області сформовано штаб цивільної оборони Житомирської області та міста Житомира, який в червні 1989 року перейменовано у Штаб цивільної оборони Житомирської області.
       У 70–80-х роках цивільна оборона була орієнтована в основному на дії в умовах ведення війни із застосуванням зброї масового ураження. Це було обумовлене політичною ситуацією того часу. Разом з тим, час і обставини вимагали повороту усієї системи цивільної оборони до проблем, пов’язаних з попередженням і ліквідацією наслідків стихійних лих, аварій та катастроф, рятуванням та збереженням життя людей в мирний час.
       Аварія на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 року стала серйозним випробуванням для населення України. В Чорнобилі ми вперше реально зіткнулися з такою грізною силою, якою є ядерна енергія, що вийшла з-під контролю.
       Аварія, яка сталася на Чорнобильській атомній електростанції, залишається найбільш драматичною та важкою за своїми наслідками катастрофою в сучасній історії.
        Розпорядженням Представника Президента України в Житомирській області у складі Житомирської облдержадміністрації було утворено управління у справах захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС, пізніше управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Житомирської облдержадміністрації.
       У свій час штаб цивільної оборони, управління у справах захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС, управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, департамент цивільного захисту населення Житомирської облдержадміністрації очолювали СТОЖОК МИКОЛА МИХАЙЛОВИЧ, ХОДАЦЬКИЙ МИХАЙЛО КОНДРАТІЙОВИЧ, КУЛЕША ГЕННАДІЙ ВАСИЛЬОВИЧ, БАШИНСЬКИЙ ЛЕОНІД ЙОСИПОВИЧ ТА СПЛАВСЬКИЙ ВОЛОДИМИР СТАНІСЛАВОВИЧ, ОСТРОЖИНСЬКИЙ ЮРІЙ ВАЛЕНТИНОВИЧ. Розпорядженням голови облдержадміністрації від 09.04.2015 року № 116 «Про зміну найменувань структурних підрозділів обласної державної адміністрації» утворено управління цивільного захисту населення облдержадміністрації. Начальником управління призначено БЕЗНОСЮКА СЕРГІЯ ВОЛОДИМИРОВИЧА.
       Нинішній цивільний захист є державною системою органів управління, сил та засобів, який створено для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, природного, екологічного і воєнного походження.
       Питання забезпечення цивільного захисту населення, реалізації державної політики з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи на відповідній території, виконання доручень Президента України, Уряду, рішень Державної служби України з надзвичайних ситуацій та розпоряджень, доручень обласної державної адміністрації, обласної ради покладено на органи виконавчої влади та місцевого самоврядування, департамент цивільного захисту населення облдержадміністрації, управління державної служби надзвичайних ситуацій України у Житомирській області, спеціалізовані служби цивільного захисту, структурні підрозділи з питань цивільного захисту в містах та районах Житомирщини.
        Зміцнення, удосконалення і розвиток цивільного захисту – один з шляхів до техногенного, екологічного і економічного благополуччя нашої області, до забезпечення реалізації прав людей на захист їхнього життя і здоров’я та на безпечну життєдіяльність.